гетьманщина

ГЕТЬМА́НЩИНА, и, ж. (з великої літери).

1. Напівофіційна назва території Лівобережної України, якою з 1667 по 1764 рік управляв гетьман.

Стоїть одним-одна хатина... З хатини видно Україну І всю Гетьманщину кругом (Т. Шевченко);

Їде з Січі запорожець В рідну Гетьманщину: Там він кинув батька й матір Та ще і дівчину (Я. Щоголів);

– Ось якими новинами привітають нас у моїй Гетьманщині! – каже, гірко усміхнувшись, Сомко до Шрама (П. Куліш);

Міста Білорусії добровільно піддавалися козакам, які на південних білоруських землях, сусідніх із Гетьманщиною, заклали новий козацький полк (з наук. літ.).

2. Форма державного управління на чолі з гетьманом.

Хіба тобі не хочеться знову побачити гетьмана в соболиній шапці і з шаблею при жупані? Хіба не хочеться почути святкові дзвони Софії? А тоді, за гетьманщини, й наші голови на щось згодяться (М. Стельмах);

Частина українського дворянства вважала гетьманщину найзручнішою для себе формою організації влади на Україні (з наук. літ.);

// Час, коли в Україні була влада гетьманів.

Ще на Україні веселі І вольнії пишались села .. Ще за гетьманщини старої Давно се діялось колись (Т. Шевченко).

3. Неофіційна назва української держави, утвореної в 1918 р. і очолюваної гетьманом П. Скоропадським; час існування – квітень — грудень 1918 р.

Хоча Гетьманщина проіснувала номінально в Києві ще місяць, але вся вага державно-національного життя перейшла вже з 15 листопада до Директорії (В. Винниченко);

За гетьманщини Скоропадського .. я, вже студент, приїхав на короткий час до Охтирки (Б. Антоненко-Давидович).