гигикнути
ГИГИ́КНУТИ, ну, неш, док., розм.
Однокр. до гиги́кати.
– Все може бути, – якось дивно гигикнув Огієнко (О. Гончар);
Ми дуже поважали себе того дня. Ми навіть ні разу не гигикнули і не копнули нікого ногою. Серйозні й солідні, ми ходили по класах і складали список (В. Нестайко);
Хтось здавлено гигикнув. Ще хтось зааплодував і тут-таки припинив, злякавшись свого зухвальства й того, що зала його не підтримає (О. Ірванець);
// Злегка заіржати (перев. про коней).
В темряві нічого не було видно, й Гатило сів край ясел. Гнідий жеребець, упізнавши його, заспокійливо гигикнув і знову встромив голову в ясла (І. Білик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гигикнути — гиги́кнути дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- гигикнути — -ну, -неш, док., розм. Однокр. до гигикати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гигикнути — СМІЯ́ТИСЯ без додатка і з кого-чого (видавати сміх від радості, веселощів, з кого-, чого-небудь комічного тощо), ШКІ́РИТИСЯ розм., ЗУБОСКА́ЛИТИ розм. рідше, КИ́ХКАТИ розм. рідше; ГИГИ́КАТИ розм., ХИХИ́КАТИ розм., ХІХІ́КАТИ розм., ХЕХЕ́КАТИ розм. Словник синонімів української мови
- гигикнути — ГИГИ́КНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до гиги́кати. — Все може бути,— якось дивно гигикнув Огієнко (Гончар, Таврія.., 1957, 428). Словник української мови в 11 томах