гидь

ГИДЬ, і, ж., розм.

1. Нечисть, бруд.

[Євгеній:] Усюди Кругом не видно! Пітьма, гидь і голод (І. Франко);

Джордано виводять із в'язниці. Біснується юрма, ченці й фанатики опльовують його, кидають на нього всяку гидь, паліччя (О. Бердник);

Вона [річка По] рвала береги, захоплювала в свій страхітливий потік вигріте сонцем каміння, молоду траву, перші квіти, пташині гнізда, вмить усе змішувала в розклекотаній каламуті, гнала бруд і гидь далі й далі (П. Загребельний);

* Образно. Нехай хоч Дорош згадує його, нехай позаздрить на чужі гроші, нехай... зненавидить Лавріна. Він сам не сподівався, що в його душі лежить така гидь (Ю. Мушкетик).

2. Те саме, що га́ддя.

З землі як не стала всяка гидь вилазити: і жаби, і ящірки, і вужі, щурі [щури], миші (Сл. Гр.);

Великою священною війною Фашистську гидь з лиця зітрем! (М. Бажан);

– Як ти, – питаю, – не побоявся підійти? Чому не стріляв? – Шкода кулі на таку гидь витрачати (Є. Доломан).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гидь — Гидь: — паразити [14] Словник з творів Івана Франка
  2. гидь — гидь іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  3. гидь — (плазун) гад, ЗБ. гаддя; (бруд) ГИД. Словник синонімів Караванського
  4. гидь — -і, ж., розм. 1》 Те саме, що гид 1). 2》 Те саме, що гад 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. гидь — НА́ВОЛОЧ (збірн., зневажл. — підлі, нікчемні, шкідливі для суспільства люди; зневажл., лайл. — підла, нікчемна, шкідлива для суспільства людина), НЕ́ГІДЬ, НЕ́ЧИСТЬ, ПО́ГАНЬ, СВОЛО́ТА, ГИДО́ТА, ГИДЬ, МЕРЗО́ТА, СКВЕ́РНА книжн. заст.; ПО́КИ́ДЬКИ мн. (одн. Словник синонімів української мови
  6. гидь — ГИДЬ, і, ж., розм. 1. Те саме, що гид 1. [Євгеній:] Усюди Кругом не видно! Пітьма, гидь і голод (Фр., IX, 1952, 19). 2. Те саме, що гад 1. З землі як не стала всяка гидь вилазити: і жаби, і ящірки, і вужі, щурі, миші (Сл. Гр. Словник української мови в 11 томах
  7. гидь — Гидь, -ді ж = гид. З землі як не стала всяка гидь вилазити: і жаби, і ящірки, і вужі, щурі, миші. Гн. II. 64. Воно на мене: «гидь, волоцюго!» Г. Барв. 439. Словник української мови Грінченка