1. Словник української мови у 20 томах

гирло

ГИ́РЛО, а, с.

1. Місце, де річка впадає в океан, море, озеро або в іншу річку; кінець нижньої течії річки.

Синє море звірюкою То стогне, то виє, Дніпра гирло затопило... (Т. Шевченко);

– Біля дунайського гирла галери наздогнали козаків (З. Тулуб);

Потяглися понад затоном кудись у бік гирла, похиливши торішні мітлиці (О. Гончар).

2. Вузька протока, що з'єднує річки, затоки, лимани між собою або з морем.

У нижній частині Дунай поділяється на гирла і при впадінні в Чорне море утворює велику низинну дельту (з наук. літ.);

Якось не тішили моє око ані розлогі, яро-зелені, порізані блакитними озерцями та гирлами плавні, .. ані жовті, залиті хвилею виноградників по підгір'ю шпилясті гори (М. Коцюбинський);

Наші гнуті човники спроквола повзли гирлом, що єднало Голубів і Олексіїв лимани (Олесь Досвітній).

3. Вихідний отвір у чому-небудь.

Гирло ями було досить вузьке (І. Франко);

Заспокоїла [Сахно] себе – навряд, щоб і гирло тунелю було переплутане дротом (Ю. Смолич);

* Образно. [Хор:] Із пащеки однозубої, Із гирла жахного Тільки лихе можна почуть (М. Лукаш, пер. з тв. Й.-В. Гете).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гирло — Ги́рло: — тут: горлянка [51;52] Спі́жеві гирла: — мідні дзвони [29] Словник з творів Івана Франка
  2. гирло — ги́рло іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. гирло — (річки) дельта, зст. вийстя, р. устя; (розгалуження ріки) розтока, розтік, сов. рукав; (між лиманами) протока; (тунелю) вихідний отвір. Словник синонімів Караванського
  4. гирло — Устье — mouth — *Mündung – вихідний отвір у чому-небудь. Син. (рідко): устя. Гірничий енциклопедичний словник
  5. гирло — -а, с. 1》 Місце, де річка впадає в океан, море, озеро або в іншу річку; кінець нижньої течії річки. 2》 Вузька протока, що з'єднує річки, затоки, лимани між собою або з морем. 3》 Вихідний отвір у чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. гирло — ГИ́РЛО (місце, де річка впадає в море, озеро тощо), ВПАДІ́ННЯ, ДЕ́ЛЬТА (з численними острівцями); ЕСТУА́РІЙ книжн. (лійкоподібне). Порівнявши наслідки торішнього і теперішнього промірів, Бутаков зрозумів, що це єдиний судноплавний рукав у гирлі (З. Словник синонімів української мови
  7. гирло — Ги́рло, -ла; ги́рла, гирл і ги́рлів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. гирло — ГИ́РЛО, а, с. 1. Місце, де річка впадає в океан, море, озеро або в іншу річку; кінець нижньої течії річки. Синє море звірюкою То стогне, то виє, Дніпра гирло затопило… (Шевч. Словник української мови в 11 томах
  9. гирло — Гирло, -ла с. = гірло. Словник української мови Грінченка