1. Словник української мови в 11 томах

гирло

ГИ́РЛО, а, с.

1. Місце, де річка впадає в океан, море, озеро або в іншу річку; кінець нижньої течії річки.

Синє море звірюкою То стогне, то виє, Дніпра гирло затопило… (Шевч., І, 1951, 61);

— Біля дунайського гирла галери наздогнали козаків (Тулуб, Людолови, І, 1957, 29);

Кажуть,.. лоцмани провели їх з моря по плутаному фарватеру дніпровського гирла (Гончар, Таврія.., 1957, 326).

2. Вузька протока, що з’єднує річки, затоки, лимани між собою або з морем.

В нижній частині Дунай поділяється на гирла і при впадінні в Чорне море утворює обширну низинну дельту (ГеоЛ. Укр., 1959, 312);

Якось не тішили моє око ані розлогі, яро-зелені, порізані блакитними озерцями та гирлами плавні,.. ані жовті, залиті хвилею виноградників по підгір’ю шпилясті гори (Коцюб., І, 1955, 177);

Наші гнуті човники спроквола повзли гирлом, що єднало Голубів і Олексіїв лимани (Досв., Вибр., 1959, 405).

3. Вихідний отвір у чому-небудь.

Гирло ями було досить вузьке (Фр., IV, 1950, 23);

Заспокоїла себе — навряд, щоб і гирло тунелю було переплутано дротом (Смолич, І, 1958, 78);

*Образно. [Хор:] Із пащеки однозубої, Із гирла жахного Тільки лихе можна почуть (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 351).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гирло — Ги́рло: — тут: горлянка [51;52] Спі́жеві гирла: — мідні дзвони [29] Словник з творів Івана Франка
  2. гирло — ги́рло іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  3. гирло — (річки) дельта, зст. вийстя, р. устя; (розгалуження ріки) розтока, розтік, сов. рукав; (між лиманами) протока; (тунелю) вихідний отвір. Словник синонімів Караванського
  4. гирло — Устье — mouth — *Mündung – вихідний отвір у чому-небудь. Син. (рідко): устя. Гірничий енциклопедичний словник
  5. гирло — -а, с. 1》 Місце, де річка впадає в океан, море, озеро або в іншу річку; кінець нижньої течії річки. 2》 Вузька протока, що з'єднує річки, затоки, лимани між собою або з морем. 3》 Вихідний отвір у чому-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. гирло — ГИ́РЛО, а, с. 1. Місце, де річка впадає в океан, море, озеро або в іншу річку; кінець нижньої течії річки. Синє море звірюкою То стогне, то виє, Дніпра гирло затопило... (Т. Шевченко); – Біля дунайського гирла галери наздогнали козаків (З. Словник української мови у 20 томах
  7. гирло — ГИ́РЛО (місце, де річка впадає в море, озеро тощо), ВПАДІ́ННЯ, ДЕ́ЛЬТА (з численними острівцями); ЕСТУА́РІЙ книжн. (лійкоподібне). Порівнявши наслідки торішнього і теперішнього промірів, Бутаков зрозумів, що це єдиний судноплавний рукав у гирлі (З. Словник синонімів української мови
  8. гирло — Ги́рло, -ла; ги́рла, гирл і ги́рлів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. гирло — Гирло, -ла с. = гірло. Словник української мови Грінченка