гирявий
ГИ́РЯВИЙ, а, е, діал.
1. зневажл. Зі стриженою, бритою головою.
Не вспіє гирява дівка й коси собі заплести (як ми вернемось додому) (Номис);
Гирявий, як огірок, він хвацько закручував вуса, що покривали товсту червону пику і задиралися вгору напомадженими вістрями (І. Пільгук);
За столом над грубезною книгою схилився чоловік, гирявий, жовтолиций (Г. Усач);
// Стрижений, бритий (перев. про голову).
І небавом чубата голова козака зробилась гирява і строката – клапті рожевої пліші та кущі густої щетини і засмаглої до бронзи шкіри (Ю. Логвин);
// Убогий, нужденний.
Таке вже гиряве моє щастя (Сл. Гр.);
Ти кажеш, недоречні Слова оці пишу .. Та, бач, буває ж в мові Завжди воно отак, То злота шмат чудовий, То гирявий п'ятак (П. Усенко);
// у знач. ім. ги́рявий, вого, ч. Той, у кого стрижена, брита голова.
У його стільки землі, як у гирявого чуприни (Сл. Гр.).
2. рідко. Важкий, масивний.
Скаженіючи від безсилої люті, сердито вилаявся [Когут], здійнявши погрозливо гиряві кулаки (І. Цюпа).
Значення в інших словниках
- гирявий — ги́рявий прикметник діал. Орфографічний словник української мови
- гирявий — -а, -е, діал. 1》 зневажл. Зі стриженою, бритою головою. || у знач. ім. гирявий, -вого, ч. Той, у кого стрижена, брита голова. || Вбогий, нужденний. 2》 рідко. Важкий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гирявий — див. безволосий; поганий Словник синонімів Вусика
- гирявий — ВАЖКИ́Й (про людину, тварину й частини їх тіла — значний розмірами; який вагою справляє враження значного), ТЯЖКИ́Й, МАСИ́ВНИЙ, ГРУЗЬКИ́Й розм. рідко, ГИ́РЯВИЙ діал.; ВАЖКУВА́ТИЙ, ТЯЖКУВА́ТИЙ (досить важкий); ОГРЯ́ДНИЙ, ГРОМІЗДКИ́Й рідше (про людину). Словник синонімів української мови
- гирявий — Ги́рявий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гирявий — ГИ́РЯВИЙ, а, е, діал. 1. зневажл. З стриженою, бритою головою. Не вспіє гирява дівка й коси собі заплести (як ми вернемось додому) (Номис, 1864, № 13885); // У знач. ім. ги́рявий, вого, ч. Той, у кого стрижена, брита голова. Словник української мови в 11 томах
- гирявий — Гирявий, -а, -е 1) Низко остриженный. У його стільки землі, як у гирявого чуприни. Лебед. у. Бранное слово. Брешеш, гирявий. Лебед. у. 2) Испорченный, плохой. Таке вже гиряве моє щастя. Н. Вол. у. гирявий горщик — съ отбитымъ верхнимъ ободкомъ. Мнж. 171. Словник української мови Грінченка