1. Словник синонімів української мови

гирявий

ВАЖКИ́Й (про людину, тварину й частини їх тіла — значний розмірами; який вагою справляє враження значного), ТЯЖКИ́Й, МАСИ́ВНИЙ, ГРУЗЬКИ́Й розм. рідко, ГИ́РЯВИЙ діал.; ВАЖКУВА́ТИЙ, ТЯЖКУВА́ТИЙ (досить важкий); ОГРЯ́ДНИЙ, ГРОМІЗДКИ́Й рідше (про людину). Ввійшла Варвара, важка, спокійна (М. Коцюбинський); Чорні важкі буйволи.. лежали в загородах (О. Гончар); Він блаженно прикриває тяжкими темними повіками випуклі очі (М. Стельмах); Гвинтівку ніс (Провора) на масивному плечі легко, наче ціпок (О. Донченко); Ліжко луснуло під його грузьким тілом (Панас Мирний); Сердито вилаявся (Когут), здійнявши погрозливо гиряві кулаки (І. Цюпа); Був то огрядний, важкуватий, хоч і не товстий іще чоловік (В. Козаченко); Вхопившись рукою за гриву, він викинув своє тяжкувате тіло на коня (М. Стельмах); Була (повитуха) висока, тілиста, громіздка (Є. Гуцало).

ГО́ЛЕНИЙ (який поголив волосся; на якому зрізано бритвою волосся), БРИ́ТИЙ, БРИТОГОЛО́ВИЙ, ГОЛОМО́ЗИЙ розм., ГИ́РЯВИЙ діал. (з виголеною головою). Сидів (бай) в маленькій тюбетейці на лисій голеній голові (З. Тулуб); Стара мати заливається гіркими сльозами, обнімаючи бриту голову синову (Панас Мирний); Сивий бритоголовий татарин у червоній сорочці з куцими рукавами крутив шаблю (О. Ільченко); Не встигнеш оглянутись, як чуб уже злетів, і вже ти голомозий, гребінець свій можеш закинути в ліс (О. Гончар).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гирявий — ги́рявий прикметник діал. Орфографічний словник української мови
  2. гирявий — -а, -е, діал. 1》 зневажл. Зі стриженою, бритою головою. || у знач. ім. гирявий, -вого, ч. Той, у кого стрижена, брита голова. || Вбогий, нужденний. 2》 рідко. Важкий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гирявий — ГИ́РЯВИЙ, а, е, діал. 1. зневажл. Зі стриженою, бритою головою. Не вспіє гирява дівка й коси собі заплести (як ми вернемось додому) (Номис); Гирявий, як огірок, він хвацько закручував вуса... Словник української мови у 20 томах
  4. гирявий — див. безволосий; поганий Словник синонімів Вусика
  5. гирявий — Ги́рявий, -ва, -ве Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. гирявий — ГИ́РЯВИЙ, а, е, діал. 1. зневажл. З стриженою, бритою головою. Не вспіє гирява дівка й коси собі заплести (як ми вернемось додому) (Номис, 1864, № 13885); // У знач. ім. ги́рявий, вого, ч. Той, у кого стрижена, брита голова. Словник української мови в 11 томах
  7. гирявий — Гирявий, -а, -е 1) Низко остриженный. У його стільки землі, як у гирявого чуприни. Лебед. у. Бранное слово. Брешеш, гирявий. Лебед. у. 2) Испорченный, плохой. Таке вже гиряве моє щастя. Н. Вол. у. гирявий горщик — съ отбитымъ верхнимъ ободкомъ. Мнж. 171. Словник української мови Грінченка