гладко
ГЛА́ДКО, присл.
1. Присл. до гла́дкий.
Гладко стелеться за могилами широкий степ (О. Стороженко);
Із дому він приніс гладко вистругану дошку, розвів фарбу й узявся за малювання (С. Чорнобривець);
Гладко зачесане волосся, яке ділило голову на дві рівні долі, було вкрите осінньою памороззю сивини (М. Руденко).
2. перен. Чітко і правильно (про мовлення, письмовий виклад думки, віршування і т. ін.).
Все йому так гладко розказала, як на листу списала (Г. Квітка-Основ'яненко);
Діалог віршований доволі гладко, чистою народною мовою .. нагадує .. діалог старих інтермедій (І. Франко);
Я вже й так гладко читав і вмів трохи писати, розуміється, рідною мовою (Б. Лепкий).
3. перен. Легко, без ускладнень і труднощів.
– Ну, ми всі держимося того, що ураджено, .. ще й тішимося, що так гладко йде діло (І. Франко);
Цього разу він беззастережно визнав обвинувачення за слушне, й опит решти підсудних пройшов зовсім гладко (Б. Антоненко-Давидович);
В мене ще тоді, зразу, як ви надіслали пишний рапорт, виникли підозри: надто вже гладко все це у вас вийшло (В. Владко).
Значення в інших словниках
- гладко — гла́дко прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- гладко — пр., рівно, рівномірно, о. як по маслу; (викласти) чітко, правильно; (обійшлося) легко, без ускладнень. Словник синонімів Караванського
- гладко — присл. 1》 Присл. до гладкий. 2》 перен. Чітко і правильно (про мовлення, письмовий виклад думки, віршування і т. ін.). 3》 перен. Легко, без ускладнень і труднощів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гладко — гла́дко легко; без зайвих труднощів (ср, ст): На другий день, по вечері, пан Макс гладко збрехав нашій пані господині, що бере мене до кіна “Ґражина” на релігійний фільм “Цар Царів”, і ми махнули через поле Болгарів навпростець на Старий цвинтар (Керницький) Лексикон львівський: поважно і на жарт
- гладко — На гладкій дорозі ногу зламав. Несподівано, без найменжої причини нещастя сталося. Такий гладкий, якби, його корова вилизала. Насміх із чепурного парубка. Приповідки або українсько-народня філософія
- гладко — ЛЕ́ГКО (без труднощів, ускладнень), ПРО́СТО, ВІ́ЛЬНО, ЛЕ́ГІТНО, ДЕ́ШЕВО, ГЛА́ДКО, НІПОЧО́МУ (НІПОЧІ́М) підсил., ДА́РОМ розм., ЗАДА́РМА́ розм., ЗАДА́РОМ розм., НЕДО́ВГО розм., ЗАІ́ГРАШКИ розм., ЗАВИ́ГРАШКИ розм., ГЛАДЕ́НЬКО розм., ЛА́ТВО діал. Словник синонімів української мови
- гладко — ГЛА́ДКО, присл. 1. Присл. до гла́дкий. Гладко стелеться з могилами широкий степ (Стор., І, 1957, 77); Із дому він приніс гладко вистругану дошку, розвів фарбу й узявся за малювання (Чорн., Визвол. Словник української мови в 11 томах