1. Словник української мови у 20 томах

гладіолус

ГЛАДІО́ЛУС, а, ч.

Трав'яниста декоративна рослина родини півникових з мечоподібним листям і великими квітками різноманітних кольорів; косарики.

Кривавими плямами гладіолусів рясніла клумба серед газону (Н. Рибак);

Розпускаються турецькі тюльпани, пучнявіють африканські гладіолуси, хиляться чашечками до землі петунії (Р. Іваничук);

Мама викопувала квіти на зиму й обтрушувала землю на цибульках гладіолусів (Є. Пашковський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гладіолус — гладіо́лус іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. гладіолус — -а, ч. Те саме, що косарик 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гладіолус — гладіо́лус (лат. gladiolus, зменш. від gladius – меч) рід багаторічних трав’янистих рослин родини півникових. Поширені в Європі, Східній Азії, Африці. У культурі поширені численні декоративні сорти. Інша назва – косарики. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. гладіолус — див. косарики Універсальний словник-енциклопедія
  5. гладіолус — ГЛАДІО́ЛУС (рослина родини півникових), КОСА́РИК. — Ой, як твої гладіолуси розпустилися! — Тоня вже біля квітів (О. Гончар); Більш вологі ділянки перевалів прикрашені чудовими пурпурово-фіолетовими суцвіттями косариків безкрилих (гладіолуса) (з журналу). Словник синонімів української мови
  6. гладіолус — ГЛАДІО́ЛУС, а, ч. Те саме, що коса́рик 2. Кривавими плямами гладіолусів рясніла клумба серед газону (Рибак, Час.., 1960, 507). Словник української мови в 11 томах