гладінь
ГЛАДІ́НЬ, і, ж.
Рівна, гладка поверхня.
День тихий, морська гладінь простяглася далеко-далеко (А. Хижняк);
Він Так шліфував гладінь камінних стін, Що стіни сяли дзеркалом тоді (М. Бажан).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гладінь — гладі́нь іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- гладінь — ГЛАДІНЬ – ГЛАДЬ Гладінь, -і, ор. -нню. Рівна, гладка поверхня. Гладь, -і, ор. -ддю. 1. Те саме, що гладінь. 2. Вид вишивки: вишивати гладдю. Літературне слововживання
- гладінь — -і, ж. Рівна, гладка поверхня. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гладінь — ПЛЕ́СО (спокійна, чиста поверхня води), ГЛАДІ́НЬ, ГЛАДЬ, ДЗЕ́РКАЛО. Потягло вологою, запахло камишами й кугою, за поперечною лісосмугою блиснуло плесо ставка чи річки (О. Словник синонімів української мови
- гладінь — Гладі́нь, -дині́, -дині́, -ді́нню (непр. відм., окрім op., від гладиня́) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- гладінь — ГЛАДІ́НЬ, і, ж. Рівна, гладка поверхня. День тихий, морська гладінь простяглася далеко-далеко (Хижняк, Невгамовна, 1961, 239); Він Так шліфував гладінь камінних стін, Що стіни сяли дзеркалом тоді (Бажан, II, 1947, 250). Словник української мови в 11 томах