глибина

ГЛИБИНА́, и́, ж.

1. Відстань зверху вниз від поверхні, краю чого-небудь.

За проваллям, глибини якого ще не можна було помітити, стирчали зелені шпилі гір (М. Коцюбинський);

Трактористи глибини, потрібної на оранці, не завжди дотримують (В. Кучер);

– Під землею б'є джерело, – сказав хлопчик. – Розкопайте і побачите. Тут же розкопано було землю і на глибині людського зросту відшукали джерело (Ю. Винничук).

2. Простір, що знаходиться на великій відстані від поверхні.

Я пересвідчився, що ні смерть, ні життя, ні анголи, ні влади, ні теперішнє, ні майбутнє, ні сили, ні вишина, ні глибина, ані інше яке створіння не зможе відлучити нас від любові Божої, яка в Христі Ісусі, Господі нашім! (Біблія. Пер. І. Огієнка);

Он рибки затремтіли, Пливуть із глибини (М. Рильський);

А там в високій глибині, де тоне тонь ясна, перловий жайворон тонить: хмар-хмарова весна! (П. Тичина);

Розривів огні виривали громами могили у холодній земній глибині (В. Сосюра);

Вночі, коли з глибин космосу проступають зорі, пробиваються скупим світлом до нас, ми відчуваємо, що йдемо не просто по землі – йдемо по планеті (О. Гончар).

3. чого. Місце, простір, які віддалені від чого-небудь або знаходяться всередині чогось.

Прокинувся ліс – тихий шелест пішов по йому від краю до краю, десь у глибині його крикнула жовна, далі й маленькі пташки завели свою пісню (Панас Мирний);

В глибині сцени річка з пологим піскуватим берегом (Леся Українка);

В глибині острова, поміж горбами, паслись олені (М. Трублаїні);

// перен. Дуже давній час.

Світ спогадів і світ дійсності зійшлися вінцями .. На притуманених краях видінь з глибини літ виринали його батьки, знайомі і діти (М. Стельмах).

4. перен. Те, що є внутрішньою сферою чого-небудь, у чому зосереджена основа, сутність чого-небудь.

Творчість наших письменників органічно ввійшла в глибини народного життя (А. Малишко);

Подумавши, Немирич підшукав у глибинах свого інтелекту нове запитання: – А чим конфедеративний устрій відрізняється від федеративного? (Ю. Андрухович).

5. тільки одн., перен. Значущість, змістовність чого-небудь.

Зумій же чуть, як переходять соки Крізь дерево плодюче та високе, Спізнай, яка у цілім глибина! (М. Рильський);

// Сила, ступінь вияву або поширення чого-небудь.

Читаю Шекспіра. Що за сила слова, що за глибина думки! (Панас Мирний);

[Настя:] Хто збагне глибину мого горя, глибокого, як морська безодня! (І. Нечуй-Левицький).

△ (1) Периско́пна глибина́ – глибина занурення підводного човна, на якій можна вести спостереження за допомогою перископа.

– Боцман, – стрепенувся командир, – на перископну глибину (В. Логвиненко).

◇ (2) До глибини́ душі́ (се́рця), зі сл. вразити, схвилювати і т. ін. – дуже, надто, надзвичайно.

– А ви говорите! – скрикнув бідолаха Василь, уражений до глибини серця такою бесідою (І. Франко);

Нема людини в світі, якої не схвилювали б до глибини душі ці листівки [з фашистської неволі] (Ю. Яновський);

Доля Тараса Григоровича [Шевченка] вразила хазяїв до глибини душі (З. Тулуб);

(3) З [само́ї] глибини́ душі́:

а) дуже щиро, відверто.

Коли він говорив тоді свої слова Давидові, він говорив їх не марно, а з самої глибини душі, з самих основ свого світорозуміння (І. Багряний);

Його мимовільне, сповнене болю зізнання, що так зненацька вихопилось з глибини душі, болем різонуло й Віталія (О. Гончар);

б) надзвичайно відвертий, зворушливий, щирий.

Я .. говорив з Богом простими, але щирими, з самої глибини душі словами (Б. Антоненко-Давидович);

Іти́ (рідко похо́дити) з глибини́ душі́ (се́рця) див. іти́;

Сяга́ти [свої́м корі́нням] в давнину́ (в мину́ле, в глибину́ вікі́в) див. сяга́ти;

(4) У глибині́ (рідше в глиби́нах) душі́ (се́рця):

а) внутрішньо, без видимих проявів.

В глибині душі він чув, що жінка зробила добре (М. Коцюбинський);

В глибині душі Іван Іванович заздрив Павлюкові – похмурому бійцеві з твердим поглядом спокійних очей (І. Багмут);

б) усередині єства.

Далеко не кожний Ваш вірш одізвався .. мені десь аж в глибині серця (Леся Українка);

В глибинах серця свого знаходить Андрій Малишко хвилюючі слова (М. Рильський).