1. Словник української мови у 20 томах

глухенький

ГЛУХЕ́НЬКИЙ, а, е.

1. розм. Трохи глухий.

Непоказна вона з себе, кирпатенька і .. глухенька (Ганна Барвінок);

– Що? Хто вам сказав, що в нашій артілі тракторів не було? – закричав він на всю хату, розмовляючи із трохи глухеньким господарем (Григорій Тютюнник).

2. Пестл. до глухи́й 2–4.

Тихо. Чути тільки глухенькі удари хвиль об прибережний пісок (М. Малиновська);

Глухенька доріжка поміж хат покрутилася хуторами (А. Головко);

Близенько коло маленького хуторця глухенького темно зеленів та шумів [гай] (Марко Вовчок).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глухенький — глухе́нький прикметник Орфографічний словник української мови
  2. глухенький — -а, -е. Пестл. до глухий 1), 3), 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. глухенький — див. глухий Словник синонімів Вусика
  4. глухенький — ГЛУХИ́Й (який не чує); ГЛУХУВА́ТИЙ, ПРИ́ГЛУХИЙ, ТУГОВУ́ХИЙ рідше, ГЛУХЕ́НЬКИЙ розм., ПРИ́ГЛУ́ХУВАТИЙ розм. (який недочуває). — Та чи ви глухі, тітонько? Оглухли? (О. Словник синонімів української мови
  5. глухенький — ГЛУХЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до глухи́й 1, З, 4. Непоказна вона з себе, кирпатенька і.. глухенька (Барв., Опов.., 1902, 308); Глухенька доріжка поміж хат покрутилася хуторами (Головко, II, 1957, 10); Близенько коло маленького хуторця глухенького темно зеленів та шумів [гай] (Вовчок, І, 1955, 366). Словник української мови в 11 томах
  6. глухенький — Глухий, -а, -е 1) Глухой. Глухому пісню співати. Ном. № 4679. Глухий як тетерук. Ном. № 8556. 2) Беззвучный, мертвый. В глухій домовині усміхнуся. Шевч. 269. 3) Пустой, запустѣлый, глухой. Глухий край. Куток зовсім глухий. О. 1862. IX. 65. Словник української мови Грінченка