глушець
ГЛУШЕ́ЦЬ, шця́, ч.
Те саме, що глуха́р 1.
– Зима все з'їсть! І ще запросить! – озвався дід сокільник, тримаючи за коралеві голівки тяжких глушців (Н. Королева).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- глушець — глуше́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- глушець — -шця, ч., зах. Льон. Великий тлумачний словник сучасної мови
- глушець — див. глухий Словник синонімів Вусика
- глушець — ГЛУХА́Р (великий птах родини тетеревових), ГЛУХИ́Й ТЕТЕРУ́К (ТЕТЕРЮ́К), ГЛУХА́ ТЕТЕ́РЯ, ГЛУШЕ́ЦЬ діал., ГО́ТУ́Р діал. На лісових проталинах токували вже ранніми ранками глухарі і косачі (В. Гжицький); Війна прийшла, війна!... Словник синонімів української мови
- глушець — Глушець, -шця м. Лень, Linum usitatissimum. Вх. Уг. 233. Словник української мови Грінченка