глушець
ГЛУХА́Р (великий птах родини тетеревових), ГЛУХИ́Й ТЕТЕРУ́К (ТЕТЕРЮ́К), ГЛУХА́ ТЕТЕ́РЯ, ГЛУШЕ́ЦЬ діал., ГО́ТУ́Р діал. На лісових проталинах токували вже ранніми ранками глухарі і косачі (В. Гжицький); Війна прийшла, війна! У віковічний бір, Де бульботав глушець і вив неситий звір (переклад М. Рильського); Дуже досвіта, ще й не зоріло, пішов дід Максим на засідку на готура (І. Франко).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- глушець — глуше́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- глушець — -шця, ч., зах. Льон. Великий тлумачний словник сучасної мови
- глушець — ГЛУШЕ́ЦЬ, шця́, ч. Те саме, що глуха́р 1. – Зима все з'їсть! І ще запросить! – озвався дід сокільник, тримаючи за коралеві голівки тяжких глушців (Н. Королева). Словник української мови у 20 томах
- глушець — див. глухий Словник синонімів Вусика
- глушець — Глушець, -шця м. Лень, Linum usitatissimum. Вх. Уг. 233. Словник української мови Грінченка