1. Словник української мови у 20 томах

глянцевий

ГЛЯ́НЦЕВИЙ, а, е.

Який має глянець; блискучий.

Воронов замислився. Червоним олівцем на великому чистому аркуші глянцевого паперу він намалював якісь квадратики, півкола (В. Собко);

– Вони були у нас найкращими, – зітхнула вона, поглажуючи глянцеву поверхню професійно зроблених світлин (І. Роздобудько).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. глянцевий — БЛИСКУ́ЧИЙ (який має лиск, лисніє), ЛИСКУ́ЧИЙ, ЛИСНЮ́ЧИЙ, ЛИСНІ́ЮЧИЙ (який лисніє); ГЛЯ́НЦЕ́ВИЙ (ГЛЯ́НСОВИЙ), ГЛЯНСО́ВАНИЙ рідше (про начищену, змащену і под. Словник синонімів української мови
  2. глянцевий — ГЛЯ́НЦЕВИЙ, а, е. Який має глянець; блискучий. Воронов замислився. Червоним олівцем на великому чистому аркуші глянцевого паперу він намалював якісь квадратики, півкола (Собко, Біле полум’я, 1952, 213). Словник української мови в 11 томах
  3. глянцевий — гля́нцевий прикметник Орфографічний словник української мови
  4. глянцевий — -а, -е. Який має глянець; блискучий. Великий тлумачний словник сучасної мови