гліцин
ГЛІЦИ́Н, у, ч.
біол., хім. Похідна речовина аміаку, в якому один атом водню замінений радикалом оцтової кислоти; глікокол.
Гліцин входить у склад багатьох, особливо фібрилярних білків (з наук. літ.);
Гліцин може бути синтезований із монохлороцтової кислоти і аміаку (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me