гм
ГМ, виг.
Виражає сумнів, роздумування, іронію, роздратування.
– Не бачив хлопця? – Ні, не бачив. – Гм. Де ж він? (Панас Мирний);
– Гм, – промовив Городовський, – вам можна позаздрити (В. Підмогильний);
– Кинув би усяку суєту .. та й пішов до вас на Запорожжє [Запорожжя]! – Гм! – каже Кирило Тур, озирнувши його [Череваневу] тушу. – Не багато таких потовпилось би в курені! (П. Куліш).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гм — гм прислівник незмінювана словникова одиниця гм вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- гм — ГМ, виг. Виражає сумнів, роздумування, іронію, роздратування. — Не бачив хлопця? — Ні, не бачив. — Гм. Де ж він? (Мирний, І, 1954, 254). Словник української мови в 11 томах
- гм — Гм! меж. Гмъ. Дивлюсь, аж стоїть краля така, що тільки гм! та й годі. К. ЧР. 124. Словник української мови Грінченка