1. Словник української мови у 20 томах

гномик

ГНО́МИК, а, ч.

Зменш.-пестл. до гном.

Звідси він [рибалка] здавався маленьким добрим дідуганом-гномиком, які майже в усіх казках виручають із біди велетнів (М. Руденко);

По мохах нечутно ходили гномики і ховали мед поезії у лісах (Л. Костенко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гномик — гно́мик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. гномик — -а, ч. Зменш.-пестл. до гном. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гномик — див. низький Словник синонімів Вусика
  4. гномик — ГНО́МИК, а, ч. Зменш.-пестл. до гном. Звідси він [рибалка] здавався маленьким добрим дідуганом-гномиком, які майже в усіх казках виручають із біди велетнів (Руд., Вітер.., 1958, 234). Словник української мови в 11 томах