гномон
ГНО́МОН, а, ч.
1. Старовинний астрономічний інструмент – вертикальний стрижень, що відкидає на горизонтальну поверхню тінь, за довжиною і напрямом якої визначають висоту Сонця й азимут.
У давнину за допомогою гномона визначали нахил екліптики до екватора й географічну широту місця (з наук.-попул. літ.);
Складається годинник із забитого прямо в стіну похилого металевого стрижня – гномона з кронштейном і шкали (із журн.).
2. Сонячний годинник, що діє за допомогою цього інструмента.
За тінню, яка відкидалась від стовпа на циферблат, визначали час дня. Такий годинник називали гномоном (з наук.-попул. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гномон — гно́мон іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- гномон — -а, ч. 1》 Старовинний астрономічний інструмент, що являє собою вертикальний стрижень на горизонтальній площадці, за допомогою якого визначають висоту і азимут Сонця. 2》 Сонячний годинник, що діє за допомогою цього інструмента. Великий тлумачний словник сучасної мови
- гномон — гно́мон (грец. γνώμων, букв. – знавець) стародавній астрономічний інструмент, що складається з вертикального стрижня на горизонтальній площині. За допомогою Г. можна визначати висоту й азимут Сонця. Тепер застосовують тільки як сонячний годинник. Словник іншомовних слів Мельничука
- гномон — ГНО́МОН, а, ч. 1. Старовинний астрономічний інструмент, шо являє собою вертикальний стрижень на горизонтальній площадці, за допомогою якого визначають висоту і азимут Сонця. 2. Сонячний годинник, що діє за допомогою цього інструмента. Словник української мови в 11 томах
- гномон — (грец. — покажчик) Вертикальний стовп, тінь від якого у полудень показувала меридіан. Використовувався стародавніми жителями Єгипту, Дворіччя та інших країн, щоб при будівництві храмів... Архітектура і монументальне мистецтво