1. Словник української мови у 20 томах

гностик

ГНО́СТИК, а, ч.

Послідовник гностицизму.

Продовжуючи ідеологічну традицію стародавніх грецьких філософів, гностики вбачали шлях спасіння винятково в отриманні якогось невідомого іншим таємного знання (з наук. літ.);

Гностики з давніх часів гуртувалися в родини не за кровними ознаками, а за духовними (М. Руденко);

Сюди прибув і еллін Ісідор, врятований гностиком Коліоном, послідовником славетного Валентина, відомого духовного учителя (О. Бердник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гностик — гно́стик іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. гностик — -а, ч. Послідовник гностицизму. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гностик — гно́стик послідовник гностицизму. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. гностик — Гно́стик, -ка; -тики, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. гностик — ГНО́СТИК, а, ч. Послідовник гностицизму. Словник української мови в 11 томах