гностицизм

ГНОСТИЦИ́ЗМ, у, ч.

Релігійно-філософська течія пізньої античності, яка поєднувала в собі мотиви християнства, ідеалістичної античної філософії, іудаїзму та ідеї релігій Стародавнього Сходу.

Значне поширення гностицизму в часи Римської імперії деякі дослідники трактують як форму втечі від реальності (з наук. літ.);

Завданням людського духу в гностицизмі є спокута, досягнення порятунку, прагнення звільнитися від залізних кайданів матеріального світу (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гностицизм — гностици́зм іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. гностицизм — -у, ч. Релігійно-філософська течія раннього християнства, яка на основі християнських релігійних догматів, ідеалістичної античної філософії та іудаїзму намагалася створити вчення про Бога, походження і розвиток світу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гностицизм — гностици́зм (від грец. γνωστικός – пізнавальний, той, хто пізнає) збірна назва породжених розкладом рабовласницького суспільства пізньоантичних релігійно-містичних учень, що поєднали в собі ідеї раннього християнства з ідеями релігій Стародавнього Сходу та античної філософії. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. гностицизм — ГНОСТИЦИЗМ (від грецьк. γνωστικόζ — пізнавальний, той, хто пізнає) — термін для позначення вчення філософів та теологів епохи раннього християнства (II — IV ст. Філософський енциклопедичний словник
  5. гностицизм — Гностици́зм, -му, -мові (гр.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. гностицизм — ГНОСТИЦИ́ЗМ, у, ч. Релігійно-філософська течія раннього християнства, яка на основі християнських релігійних догматів, ідеалістичної античної філософії та іудаїзму намагалася створити вчення про бога, походження і розвиток світу. Словник української мови в 11 томах