1. Словник української мови у 20 томах

гноїще

ГНО́ЇЩЕ, а, с.

Місце, де складають гній (у 2 знач.); купа гною; гнойовище.

Чоловік вирядився.., а тут заліз у такі гноїща, прийдеться ними до судного дня смердіти (С. Ковалів);

Я бачу те, що бачили віки: Руїни башт, каплицю, журавель, Ряди хаток, притиснених до скель, Затоптане, злиденне животіння, Отруйне шмаття, купами сміття, Розвернене гноїще і над ним Гіркий, зелений, ядушливий дим! (В. Свідзинський);

Туман заливав вулиці міста, сухий і драглистий, душний, а через те чавкий. В тому тумані ще гостріше чувся сопух од гноїщ та трупів (Валерій Шевчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гноїще — гно́їще іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. гноїще — -а, с. Місце, де складають гній (у 2 знач.); купа гною. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гноїще — Гно́їще, -ща, -щу, -щем; гно́їща, -їщ, -їщам Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. гноїще — ГНОЇ́ЩЕ, а, с. Місце, де складають гній (у 2 знач.); купа гною. Чоловік вирядився.., а тут заліз у такі гноїща, прийдеться ними до судного дня смердіти (Ков., Тв., 1958, 38). Словник української мови в 11 томах
  5. гноїще — Гноїще, -ща с. = гноїсько. К. Псал. 263. Словник української мови Грінченка