гоацин
ГОАЦИ́Н, а, ч.
Птах ряду куроподібних із неїстівним м'ясом неприємного запаху; поширений у Південній Америці.
Гоацин має чіпкі, сильні лапи й міцний дзьоб, хоча й невеликого розміру. Хвіст у птаха довгий (з наук.-попул. літ.);
Гоацин трохи більший за ворону. Живуть ці птахи колоніями по 10–50 пар на лісистих берегах Амазонки. Їдять грубе листя тропічних рослин (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me