гоблін

ГО́БЛІН, а, ч.

В англійській міфології – невисока, зовні схожа на людину, але потворна та зла істота з непропорційно великими розмірами голови, рук і ніг.

Гоблін обожнює насилати нестерпні нічні жахи, нервувати зчиненим шумом, перекидати глечики з молоком, розбивати курячі яйця в курниках, видимати сажу з печі в нещодавно прибрану хату, у найбільш невідповідний час задмухувати свічки (з наук.-попул. літ.);

Живуть гобліни в підземних печерах, тунелях, а також поселяються в людських домівках або в дуплах дерев. Бояться сонячного світла (із журн.).