гоблін

(-а) ч.

1. мол.; несхвальн. Аґресивно налаштований підліток. БСРЖ, 130; ПСУМС, 18.

2. маф., крим. Озброєний рекетир, член мафістської сім'ї. Не було жодного кооперативу, підприємця, приватного торгівця, якого б не знайшли бойовики — їх називали "ґобліни" — та не примусили давати "абіссінський" податок (ВіП, 2000, № 5).

Джерело: Короткий словник жарґонної лексики української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гоблін — ГО́БЛІН, а, ч. В англійській міфології – невисока, зовні схожа на людину, але потворна та зла істота з непропорційно великими розмірами голови, рук і ніг. Словник української мови у 20 томах
  2. гоблін — А, ч. 1. див. гопник. 2. Дурень. На міськраді сиділи якісь поморочені типи, вимагаючи дати їм назви пісень, що будуть виконуватись, якісь гобліни (С. Жадан). 3. Потвора. Негарний — гоблін. Словник сучасного українського сленгу