1. Словник української мови у 20 томах

говоруха

ГОВОРУ́ХА, и, ж., розм.

Жін. до говору́н.

Цибелла же була ласуха, Для збитню рада хоть на все; До того ж страшна говоруха, О всякій всячині несе (І. Котляревський);

Обидві .. говорухи такі – що тільки слухай (Марко Вовчок);

– Як же в товаристві без неї? Перва співуха, говоруха вона (К. Гордієнко);

Бабуся була як писанка: маленька, кругленька, у вишитому полотняному платті і фартушку. А говоруха! (М. Малиновська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. говоруха — -и, ж., розм. Та, що любить поговорити; балакуха. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. Говоруха — Говору́ха іменник жіночого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  3. говоруха — БАЛАКУ́ХА розм. (та, хто любить багато поговорити), ГОВОРУ́ХА розм., ЛЕПЕТУ́ХА розм., ЛОПОТУ́ХА розм. рідше, ПАЩЕКУ́ХА розм., СОРО́КА розм., ЛЕПЕ́ТЯ діал.; ЦОКОТУ́ХА розм., СОКОТУ́ХА розм. рідше, ЛЯСКУ́ХА розм., ТОРОХТІ́ЙКА розм., ТАРАХКОТІ́ЛКА розм. Словник синонімів української мови
  4. говоруха — ГОВОРУ́ХА, и, ж; розм. Та, що любить поговорити; балакуха. Обидві [хазяйки] .. говорухи такі — що тільки слухай (Вовчок, І, 1955, 373); — Як же в товаристві без неї? Перва [перша] співуха, говоруха вона (Горд., Діти.., 1937, 196). Словник української мови в 11 томах