говоруха

БАЛАКУ́ХА розм. (та, хто любить багато поговорити), ГОВОРУ́ХА розм., ЛЕПЕТУ́ХА розм., ЛОПОТУ́ХА розм. рідше, ПАЩЕКУ́ХА розм., СОРО́КА розм., ЛЕПЕ́ТЯ діал.; ЦОКОТУ́ХА розм., СОКОТУ́ХА розм. рідше, ЛЯСКУ́ХА розм., ТОРОХТІ́ЙКА розм., ТАРАХКОТІ́ЛКА розм., СКРЕКОТУ́ХА рідко (та, хто говорить багато, безперестанку й швидко); ЩЕБЕТУ́ХА розм.; (жвава балакуха). Проворна була Марина. Не її, а вона хлопців було зачіпає.. тим-то недобра чутка про неї пішла поміж говорухами, цокотухами (І. Нечуй-Левицький); Найважливіше — щоб не бачила ця нездержлива лепетуха, а то зараз рознесе по всій слободі (С. Добровольський); Хто там перешіптувався? Галя? Настя? Чи, може, Катя? У-у, пащекухи! Нема їм чого робити... (С. Журахович); — Та цитьте, чортові сороки! — Юпитер грізно закричав: — Обом вам обіб'ю я щоки, Щоб вас, бублейниць, враг побрав! (І. Котляревський); — Цокотухи та ляскухи, що, покинувши і мужиків, і господарство, і діточок, зійдуть докупи та усіх осуждають,.. так я тих — у мої сади до ягід, щоб замість трещоток терчали та горобців відганяли (Г. Квітка-Основ'яненко); Не ввійшла, а як вітер влетіла Химка Цвіркуниха, худа, незграбна молодиця.., відома на весь колгосп торохтійка (С. Добровольський); Христя — молода, весела, щебетуха, працьовита дівчина (Панас Мирний). — Пор. 1. балаку́н.