1. Орфографічний словник української мови

Говоруха

Говору́ха

іменник жіночого роду

населений пункт в Україні

∗∗∗

говору́ха

іменник жіночого роду, істота

розм.

Джерело: Орфографічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. говоруха — -и, ж., розм. Та, що любить поговорити; балакуха. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. говоруха — ГОВОРУ́ХА, и, ж., розм. Жін. до говору́н. Цибелла же була ласуха, Для збитню рада хоть на все; До того ж страшна говоруха, О всякій всячині несе (І. Котляревський); Обидві .. говорухи такі – що тільки слухай (Марко Вовчок); – Як же в товаристві без неї?... Словник української мови у 20 томах
  3. говоруха — БАЛАКУ́ХА розм. (та, хто любить багато поговорити), ГОВОРУ́ХА розм., ЛЕПЕТУ́ХА розм., ЛОПОТУ́ХА розм. рідше, ПАЩЕКУ́ХА розм., СОРО́КА розм., ЛЕПЕ́ТЯ діал.; ЦОКОТУ́ХА розм., СОКОТУ́ХА розм. рідше, ЛЯСКУ́ХА розм., ТОРОХТІ́ЙКА розм., ТАРАХКОТІ́ЛКА розм. Словник синонімів української мови
  4. говоруха — ГОВОРУ́ХА, и, ж; розм. Та, що любить поговорити; балакуха. Обидві [хазяйки] .. говорухи такі — що тільки слухай (Вовчок, І, 1955, 373); — Як же в товаристві без неї? Перва [перша] співуха, говоруха вона (Горд., Діти.., 1937, 196). Словник української мови в 11 томах