говірко
ГОВІ́РКО, рідко.
Присл. до говірки́й.
І поважно, не говірко, Знов для щастя, не біди, Від стола гукають: – Гірко! – Бригадири – два діди (А. Малишко).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- говірко — гові́рко прислівник незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
- говірко — Присл. до говіркий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- говірко — ГОВІ́РКО, рідко. Присл. до говірки́й. І поважно, не говірко, Знов для щастя, не біди, Від стола гукають: — Гірко! — Бригадири — два діди (Мал., Звенигора, 1959, 180). Словник української мови в 11 томах