говірко

ГОВІ́РКО, рідко.

Присл. до говірки́й.

І поважно, не говірко, Знов для щастя, не біди, Від стола гукають: – Гірко! – Бригадири – два діди (А. Малишко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. говірко — гові́рко прислівник незмінювана словникова одиниця рідко Орфографічний словник української мови
  2. говірко — Присл. до говіркий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. говірко — ГОВІ́РКО, рідко. Присл. до говірки́й. І поважно, не говірко, Знов для щастя, не біди, Від стола гукають: — Гірко! — Бригадири — два діди (Мал., Звенигора, 1959, 180). Словник української мови в 11 томах