говірковий
ГОВІРКО́ВИЙ, а, е.
Стос. до говірки (у 2 знач.).
“Це ж наше, українське, рідне”, – мабуть, оцей внутрішній голос примушував В. Винниченка дбати про представленість південноукраїнського говіркового масиву в художніх творах, та навіть і в публіцистиці (В. Русанівський);
Формування системи прислівників деяких говіркових груп Західного Полісся відбувалося під більш чи менш відчутним польським, а також білоруським впливом (з наук. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- говірковий — говірко́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- говірковий — -а, -е. Стос. до говірки (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- говірковий — ДІАЛЕ́КТНИЙ, ОБЛАСНИ́Й, ГОВІРКО́ВИЙ. Перекладати треба на свою мову, причому не діалектну, а загальнолітературну (М. Рильський); Обласні слова; Говірковий лексичний матеріал. — Пор. діале́кт. Словник синонімів української мови
- говірковий — ГОВІРКО́ВИЙ, а, е. Стос. до говірки (у 1 знач.). Експедиційний метод здійснюється при організації спеціально підготовлених осіб, які.. за певною програмою (або анкетою) записують говірковий матеріал у наперед визначених пунктах (Нариси з діалектології.., 1955, 186). Словник української мови в 11 томах