гов-гов
ГОВ-ГО́В, виг.
Підсил. до гов.
[Іван:] Та он же й вони йдуть сюди. Он і Омелько, і Савка! (Гука). Гов-гов!.. (М. Кропивницький);
Денис .. гукнув, як гукають у лісі: – Гов-гов, Мар'яно! (М. Стельмах).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me