1. Словник української мови у 20 томах

гоготіння

ГОГОТІ́ННЯ, я, с.

Дія за знач. гоготі́ти і звуки, утворювані цією дією.

Прислухаюсь до гоготіння вогню в печі, до невтомного голосу цвіркуна під піччю (Ю. Збанацький);

З ранку до вечора в небі над лісом можна побачити зграї перелітних птахів. Ось прислухайтесь: далеке розмірене гоготіння – це високо пролетіли гуси (із журн.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гоготіння — гоготі́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. гоготіння — -я, с. Дія за знач. гоготіти і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гоготіння — СМІХ, СМІ́ШКИ мн., розм., СМІХОТНЯ́ розм. підсил.; ХИ́ХОНЬКИ мн., розм. (тихий сміх); РЕ́ГІТ, РЕГІТНЯ́, РЕГОТНЯ́ підсил. розм., ГОГОТА́ННЯ підсил. розм., ГОГОТІ́ННЯ підсил. розм., ІРЖА́ННЯ зневажл. (нестримний голосний сміх). Словник синонімів української мови
  4. гоготіння — ГОГОТІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. гоготі́ти і звуки, утворювані цією дією. Прислухаюсь до гоготіння вогню в печі, до невтомного голосу цвіркуна під піччю (Збан., Єдина, 1959, 36). Словник української мови в 11 томах