годинниковий

ГОДИННИКО́ВИЙ, а, е.

Прикм. до годи́нник.

Столик Мічуріна був захаращений різним потрібним для роботи інструментом і частинами годинникових механізмів (О. Довженко);

На циферблаті заспанім, здаля По кругу йде годинникова стрілка (І. Нехода);

Годинникова браслетка наново вирiзьбила артистичну вузькiсть зап'ястка (О. Забужко);

// Признач. для виробництва, ремонту або продажу годинників.

Зрідка пробігав чорнявий, замурзаний хлопчик із годинникової майстерні (М. Йогансен);

На Київському годинниковому заводі освоєно випуск наручних кварцових годинників під українською торговельною маркою “Клейнод” (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me