годограф
ГОДО́ГРАФ, а, ч., мат.
Крива – геометричне місце кінців змінного за часом вектора, значення якого в різні моменти часу відкладені від спільного початку.
Годограф дає наочне геометричне уявлення про те, як змінюється з часом фізична величина, що зображається змінним вектором, і про швидкість цієї зміни (з наук.-попул. літ.);
Годографи можуть мати форму дуги кола – тоді вони називаються круговими діаграмами (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- годограф — годо́граф іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- годограф — -а, ч. Крива, що являє собою геометричне місце кінців векторів, відкладених від спільного початку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- годограф — годо́граф (від грец. οδός – шлях, напрям, рух і ...граф) крива, що являє собою геометричне місце кінців змінного за часом вектора, значення якого в різні моменти часу відкладені від спільного початку. Словник іншомовних слів Мельничука