1. Словник української мови у 20 томах

головище

ГОЛОВИ́ЩЕ, а, с.

Збільш. до голова́ 1.

Там, я чула, пан Жовковський Згинув од шаблюки, І досталось його тіло Татарюзі в руки. А велика головище Котиться по полю... Я піймаю та й сховаю Диво під полою (П. Куліш);

[Хор:] Упав з дуба комарище, Розбив собі головище (І. Карпенко-Карий).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. головище — -а, с. Збільш. до голова 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. Головище — Голо́вище іменник середнього роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  3. головище — див. голова Словник синонімів Вусика
  4. головище — Голови́ще, -ща, -щу; -ви́ща, -вищ (н. р.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. головище — ГОЛОВИ́ЩЕ, а, с. Збільш. до голови́ 1. [Хор:] Упав з дуба комарище, Розбив собі головище (К.-Карий, II, 1960, 7). Словник української мови в 11 томах
  6. головище — Головище, -ща с. ув. отъ голова. Кулачище під бочище, нагаїще в головище. Чуб. V. 482. Словник української мови Грінченка