головка

ГОЛО́ВКА, и, ж.

1. Кулясте чи довгасте суцвіття або кулястий плід окремих рослин на верхівці стебла.

За шаг паляничка, одна цибулька або головка часнику, ото його харч на ввесь день! (І. Нечуй-Левицький);

На всі боки полетіли збиті головки будяків, покірно лягла скошена кропива (О. Донченко);

Мальва безжурно бігає попід хребтом, зриває жовті квіти, що пришпилились головками до сухої землі (Р. Іваничук);

* У порівн. Каштан нахабно пняв [пнув] свої тверді пуп'янки, наче головки капусти (М. Коцюбинський).

2. Закруглене потовщення кінцевої частини чого-небудь (зубця, стрижня і т. ін.).

Рука судорожно стисла срібну головку палиці (І. Франко);

Майор ще раз пробіг пальцями навколо патрубка і несподівано натрапив на головку цвяха (П. Загребельний).

3. Те саме, що голова́ 9.

Наївшись, утікачі взяли дві головки сиру, грудочку масла, три великі коржі, трохи сухарів (О. Бердник);

Полиці рипіли від нашпигованої часником шинки, головок цукру, білих, як пух, паляниць, чверток наливки (Є. Пашковський).

4. рідко. Те саме, що голі́вка.

Поведу я коровку до вовка, щоб не боліла головка (прислів'я);

Червона шапочка за ніж! Вцілила вовку в лису головку (П. Тичина).

5. частіше мн. Передня частина чобота, що покриває пальці й верх ступні.

Вчитель походив трохи по шкільному подвір'ї, зайшов у свою кімнатку, завісив єдине вікно .. і почав пришивати дратвою головки до халяв (М. Стельмах);

Надівши коло загати на кілки чоботи головками вгору, .. батько сідав на призьбу і довго-довго думав (П. Загребельний).