1. Великий тлумачний словник сучасної мови

головка

голо́вка

-и, ж.

1》 Кулясте чи довгасте суцвіття або кулястий плід окремих рослин на кінці стебла.

2》 Закруглене потовщення кінцевої частини чого-небудь (зубця, стрижня і т. ін.).

3》 рідко. Те саме, що голівка.

4》 частіше мн. Передня частина чобота, що покриває пальці та верх ступні.

5》 спец. Реальний чи абстрактний пристрій, який безпосередньо взаємодіє з поверхнею носія даних для занесення або зчитування даних. Головка запису.

Зчитувальна головка — елемент пристрою, який перетворює інформацію про стан ділянок поверхні зчитування в електричні сигнали.

Магнітна головка — головка для занесення та (чи) зчитування даних шляхом намагнічування та (чи) перемагнічування ділянок поверхні носіїв.

Оптична головка — головка, яка взаємодіє з поверхнею носія шляхом оптичного променя.

Рухома головка — головка, яка утримується аеродинамічною силою повітряного потоку у безпосередній близькості від поверхні носія даних.

Фіксована головка — нерухомо закріплена головка, яка може взаємодіяти лише з однією доріжкою.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. головка — голо́вка іменник жіночого роду капусти, маку, болта тощо Орфографічний словник української мови
  2. головка — ГОЛО́ВКА, и, ж. 1. Кулясте чи довгасте суцвіття або кулястий плід окремих рослин на верхівці стебла. За шаг паляничка, одна цибулька або головка часнику, ото його харч на ввесь день! (І. Словник української мови у 20 томах
  3. головка — (-и) ж. Словник жарґонної лексики української мови
  4. головка — див. голова; капелюх Словник синонімів Вусика
  5. головка — ПРИ́ШВА (передня частина чобота, що прикриває ступню), ГОЛО́ВКА. Учинив їх (чоботи) Степан Ціпцюра — швець добрий.. Юстинчин був товар: підошви, халяви, пришви, а Степанів доклад (В. Словник синонімів української мови
  6. головка — Голо́вка, -вки, -вці; -ло́вок, -вок (капусти) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. головка — ГОЛО́ВКА, и, ж. 1. Кулясте чи довгасте суцвіття або кулястий плід окремих рослин на кінці стебла. За шаг паляничка, одна цибулька або головка часнику, ото його харч на ввесь день! (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  8. головка — Головка, -ки ж. 1) ум. отъ голова. 2) Кочень капусты. Дай же, Боже, час добрий, щоб моя капуста приймалась і в головки складалась. Ном. № 261. 3) Маковка. Баба головки з маку позрізувала. Рудч. Ск. І. 53. 4) Шляпка гвоздя, винта, шворня. Рудч. Чп. 250. Словник української мови Грінченка