головка

Значення в інших словниках

1. головка — голо́вка іменник жіночого роду капусти, маку, болта тощо Орфографічний словник української мови
2. головка — -и, ж. 1》 Кулясте чи довгасте суцвіття або кулястий плід окремих рослин на кінці стебла. 2》 Закруглене потовщення кінцевої частини чого-небудь (зубця, стрижня і т. ін.). 3》 рідко. Те саме, що голівка. 4》 частіше мн. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. головка — ГОЛО́ВКА, и, ж. 1. Кулясте чи довгасте суцвіття або кулястий плід окремих рослин на верхівці стебла. За шаг паляничка, одна цибулька або головка часнику, ото його харч на ввесь день! (І. Словник української мови у 20 томах
4. головка — див. голова; капелюх Словник синонімів Вусика
5. головка — ПРИ́ШВА (передня частина чобота, що прикриває ступню), ГОЛО́ВКА. Учинив їх (чоботи) Степан Ціпцюра — швець добрий.. Юстинчин був товар: підошви, халяви, пришви, а Степанів доклад (В. Словник синонімів української мови
6. головка — Голо́вка, -вки, -вці; -ло́вок, -вок (капусти) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. головка — ГОЛО́ВКА, и, ж. 1. Кулясте чи довгасте суцвіття або кулястий плід окремих рослин на кінці стебла. За шаг паляничка, одна цибулька або головка часнику, ото його харч на ввесь день! (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
8. головка — Головка, -ки ж. 1) ум. отъ голова. 2) Кочень капусты. Дай же, Боже, час добрий, щоб моя капуста приймалась і в головки складалась. Ном. № 261. 3) Маковка. Баба головки з маку позрізувала. Рудч. Ск. І. 53. 4) Шляпка гвоздя, винта, шворня. Рудч. Чп. 250. Словник української мови Грінченка