головно
ГО́ЛОВНО.
1. присл. Переважно, в основному; головним чином.
Петрова армiя складалася тепер головно з рекрутського табору (Б. Лепкий);
На письмовому столі біля телефонного апарата безладною купкою викладена ранкова пошта; тут головно медичні журнали (І. Волошин);
Їздили головно на кабанів, але часом і не від того, щоб де зайця стрілити (Ю. Винничук).
2. у знач. вставн. сл. Уживається для вираження певної оцінки висловлюваної думки.
Суспільна праця довга, утяжлива, зате ж плідна, та, головно, вона одна лиш може заповнить без дива життя людини (І. Франко);
Головно, мені по умовах здоров'я не слід зоставатись тут [у Києві] довше (Леся Українка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- головно — го́ловно 1 прислівник головним чином незмінювана словникова одиниця го́ловно 2 вставне слово насамперед незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- головно — Го́ловно Головним чином, найбільшою мірою. Рускі повіти є властивими податниками краю, отже, головно причиняють ся до витвореня краєвого фонду (Б. Українська літературна мова на Буковині
- головно — присл. 1》 Головним чином. 2》 у знач. вставн. сл. Уживається для вираження певної оцінки висловлюваної думки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- головно — головно 1. переважно, зазвичай (ср, ст): Однак не можна сказати, що єврейська інтелігенція більше симпатизувала українцям. Того не можна сказати тому, що єврейська інтелігенція говорила головно по-польськи, більше надавала польскости Львову. Лексикон львівський: поважно і на жарт
- головно — ПЕРЕВА́ЖНО (у більшій частині), ГОЛОВНИ́М ЧИ́НОМ, ГО́ЛОВНО, В ОСНОВНО́МУ, ЗДЕБІ́ЛЬШОГО, БІ́ЛЬШЕ (БІЛЬШ) розм., ЗДЕБІ́ЛЬШЕ (ЗДЕБІ́ЛЬШ) (ЗДЕБІ́ЛЬША) рідше. В одному місці зібралась юрба, переважно жінки (М. Коцюбинський); Населення Запорізької Січі.. Словник синонімів української мови
- головно — ГО́ЛОВНО, присл. 1. Головним чином. На письмовому столі біля телефонного апарата безладною купкою викладена ранкова пошта; тут головно медичні журнали (Вол., Місячне срібло, 1961, 49). 2. у знач. вставн. сл. Словник української мови в 11 томах