головно

ПЕРЕВА́ЖНО (у більшій частині), ГОЛОВНИ́М ЧИ́НОМ, ГО́ЛОВНО, В ОСНОВНО́МУ, ЗДЕБІ́ЛЬШОГО, БІ́ЛЬШЕ (БІЛЬШ) розм., ЗДЕБІ́ЛЬШЕ (ЗДЕБІ́ЛЬШ) (ЗДЕБІ́ЛЬША) рідше. В одному місці зібралась юрба, переважно жінки (М. Коцюбинський); Населення Запорізької Січі.. складалося головним чином з українських козаків (М. Рильський); З'їхалось багато гостей, головно родичів молодої і молодого (В. Гжицький); — Хай молоді скажуть. Бо ж вони, в основному, воюють (О. Довженко); Рельєф України здебільшого рівнинний (І. Цюпа); В лимані ловилась риба більше дністрова (І. Нечуй-Левицький); Мені зима було теж так розстроїла здоров'я, що я вже й по світі не могла ходити, а все більш лежала (Леся Українка); Здебільше розгублено металися (пасажири) по перону (О. Досвітній); Дворик.. засаджено де-не-де тривкими ростинами, здебільша агавами (Леся Українка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

головно — го́ловно 1 прислівник головним чином незмінювана словникова одиниця го́ловно 2 вставне слово насамперед незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
головно — Го́ловно Головним чином, найбільшою мірою. Рускі повіти є властивими податниками краю, отже, головно причиняють ся до витвореня краєвого фонду (Б. Українська літературна мова на Буковині
головно — присл. 1》 Головним чином. 2》 у знач. вставн. сл. Уживається для вираження певної оцінки висловлюваної думки. Великий тлумачний словник сучасної мови
головно — ГО́ЛОВНО. 1. присл. Переважно, в основному; головним чином. Петрова армiя складалася тепер головно з рекрутського табору (Б. Лепкий); На письмовому столі біля телефонного апарата безладною купкою викладена ранкова пошта; тут головно медичні журнали (І. Словник української мови у 20 томах
головно — головно 1. переважно, зазвичай (ср, ст): Однак не можна сказати, що єврейська інтелігенція більше симпатизувала українцям. Того не можна сказати тому, що єврейська інтелігенція говорила головно по-польськи, більше надавала польскости Львову. Лексикон львівський: поважно і на жарт
головно — ГО́ЛОВНО, присл. 1. Головним чином. На письмовому столі біля телефонного апарата безладною купкою викладена ранкова пошта; тут головно медичні журнали (Вол., Місячне срібло, 1961, 49). 2. у знач. вставн. сл. Словник української мови в 11 томах