головонька
ГОЛО́ВОНЬКА, и, ж.
Пестл. до голо́вка 1, 4.
Цвіт королевий Схилив свою головоньку Червоно-рожеву До білого пониклого Личенька лілеї (Т. Шевченко);
– Ото як проклятий Юрко з ордою добував Чигирина, то там десь і полягла його [Тимоша] головонька кучерява (Д. Мордовець).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- головонька — голо́вонька іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- головонька — див. голівонька. Великий тлумачний словник сучасної мови
- головонька — див. голова Словник синонімів Вусика
- головонька — втопи́ти го́лову (до́лю) чию. Знівечити, занапастити життя собі або комусь (перев. нещасливим шлюбом). — І чого встряв сюди Чіпка?.. Уже яка мати, така й дочка: яблучко від яблуньки недалеко одкотиться... Утопить він свою голову, та й мою разом!... Фразеологічний словник української мови
- головонька — Голо́вонька, -ньки, -ньці; -воньки, -воньок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- головонька — ГОЛО́ВОНЬКА див. голі́вонька. Словник української мови в 11 томах
- головонька — Головонька, -ки ж. 1) ум. отъ голова. 2) = головенька. Гн. II. 20. Словник української мови Грінченка