1. Словник української мови у 20 томах

голошийка

ГОЛОШИ́ЙКА, и, ж.

Порода курей, у яких шия не обростає пір'ям.

Мабуть, через цю тоненьку, але в'юнку шию, що на нiй раз у раз поверталась на всi боки її голова, Славiна скидалась на курку з породи голошийок (Б. Антоненко-Давидович);

– Дивися! І голошийка!.. Яка краса! – захоплено сплеснув руками парох і нахилився над ними [курчатами] (І. Чендей).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. голошийка — голоши́йка іменник жіночого роду, істота курка Орфографічний словник української мови
  2. голошийка — -и, ж. Порода курей, у яких шия не обростає пір'ям. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. голошийка — ГОЛОШИ́ЙКА, и, ж. Порода курей, у яких шия не обростає пір’ям. Серед різних порід курей особливе місце займають голошийки (Наука… З, 1960, 36); — Дивися! І голошийка!.. Яка краса! — захоплено сплеснув руками парох і нахилився над ними [курчатами] (Чендей, Вітер.., 1958, 37). Словник української мови в 11 томах