голочка

ГО́ЛОЧКА, и, ж.

Зменш.-пестл. до го́лка.

Держить [Оксана] у руках .. рукав від сорочки, а голочка застромлена спочива... (Г. Квітка-Основ'яненко);

Зір Бобровницького ще ніколи не був таким чутливим: у пам'ять падали, як у повноводу річку, кожен листочок, кожна соснова голочка, адже хлопець покидав рідні краї (М. Малиновська);

В піджачок З голочок Одягнувся їжачок (М. Стельмах);

На повіки нижуться голочки інею, ломляться, падають на червоні гарячі щоки і стають перлистими краплинами (У. Самчук);

* Образно. Крізь основне, крізь безсумнівне вдоволення проколюється з глибини його нутра якась голочка іронії (С. Тудор);

* У порівн. Зуби – білі, тонкі та довгі, мов голочки (Панас Мирний).

◇ (1) [Як] з го́лочки (з го́лки):

а) новий, щойно і добротно пошитий, зроблений і т. ін.

На йому [ньому] сорочка – як сніг; каптанок – як з голочки (Панас Мирний);

На дверях з'явився черговий офіцер в англійському як з голки френчі (О. Гончар);

Скидається на те, що їдемо в новому вагоні. Все як з голочки (з газ.);

б) причепурений, ошатно одягнений.

– А зараз – годину на різні приготування. Приїхав кореспондент центральної газети. Щоб усі були як з голочки (П. Інгульський);

в) модно, елегантно.

Він рум'яний, одягнений з голочки, задоволений з свого пальта на хутрі (О. Кундзич);

Начепурилася [Людка], як з голочки одягнена, а Микола... жалько дивитися... (В. Яворівський).