1. Словник української мови у 20 томах

голінастий

ГОЛІНА́СТИЙ, а, е.

1. Із довгими голінками.

Дорогою з села йшло в поле дівча – голінасте, з двома косами у червоних биндах... (Р. Федорів);

Голінастий хлопчисько стрімголов вибіг із кімнати (із журн.).

2. у знач. ім. голіна́сті, тих, мн., зоол. Те саме, що лелекоподі́бні.

Більшість голінастих живе у вологих місцях: на болотах, в очеретах по берегах водоймищ тощо. Виняток становлять лелеки, що оселяються в лугах, долинах річок та лісах (з наук.-попул. літ.);

Харчуються голінасті дрібними тваринами: земноводними, плазунами, рибами, ссавцями, а також крупними комахами, молюсками, ракоподібними та іншими безхребетними (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. голінастий — голіна́стий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. голінастий — -а, -е. З довгими голінками. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. голінастий — ДОВГОНО́ГИЙ, ЦИБА́ТИЙ розм. (з довгими тонкими ногами); ГОЛІНА́СТИЙ (з довгими голінками). Дівчина була довгонога і довгорука, пальтечка вистачало їй лише до колін (І. Сенченко); Хвіртку Ярославові відчинив високий цибатий хлопець у спортивнім костюмі, закороткім на нього (Ю. Мушкетик). Словник синонімів української мови
  4. голінастий — ГОЛІНА́СТИЙ, а, е. З довгими голінками. Словник української мови в 11 томах