гомеостазис

ГОМЕОСТА́ЗИС, у, ч., спец.

Властивість динамічної рівноваги складних саморегульованих систем, яка полягає у підтримці суттєво важливих для існування системи параметрів у допустимих межах.

Дослідження процесів гомеостазису передбачає виділення параметрів, значні зміни яких порушують нормальне функціонування системи (з наук. літ.);

Поняття гомеостазису було введено американським фізіологом У. Кеноном, який описав ряд гомеостатичних процесів у живому організмі. У подальшому це поняття було екстрапольоване на кібернетику, психологію, соціологію та інші науки (з наук.-попул. літ.).