гоноритися
ГОНОРИ́ТИСЯ, рю́ся, ри́шся, недок.
Гордитися (у 1 знач.).
– Лукіяниха ще гонориться, що таку полетущу [моторну] доньку має (Н. Кобринська);
Королі завжди гоноряться тим, що вони – королі, усе можуть, проте нічого не вміють (з публіц. літ.);
Лукава й безсоромна жiнка, коли ображають її, бiситься, приголублять – гонориться (із журн.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- гоноритися — гонори́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- гоноритися — -рюся, -ришся, недок., діал. Гордитися (у 1 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- гоноритися — див. чванитися Словник синонімів Вусика
- гоноритися — БУНДЮ́ЧИТИСЯ (триматися, поводитися зарозуміло, намагаючись підкреслити свою зверхність, значущість), ПИНДЮ́ЧИТИСЯ розм., ПРИ́НДИТИСЯ розм., ІНДИ́ЧИТИСЯ розм.; ПИША́ТИСЯ, ВЕЛИЧА́ТИСЯ, ГОРДУВА́ТИ, ГОРДИ́ТИСЯ розм., ГОНОРУВА́ТИ рідше, ГОНОРИ́ТИСЯ діал. Словник синонімів української мови
- гоноритися — ГОНОРИ́ТИСЯ, рю́ся, ри́шся, недок., діал. Гордитися (у 1 знач.). — Лукіяниха ще гонориться, що таку полетущу доньку має (Кобр., Вибр., 1954,164). Словник української мови в 11 томах