1. Словник української мови у 20 томах

гончак

ГОНЧА́К, а́, ч., мисл.

Собака гончої породи; гончий.

Треба вам знати, що звір, – коли його піднімуть і поженуть гончаки, – робить коло (Остап Вишня);

Навздогін лунає сміх поповича, запізніле валування гончаків і старого пса... (М. Стельмах);

Добре знав Омелько – тоді гончаки порвуть на шмаття тебе, якщо тікатимеш (Ю. Логвин);

* У порівн. [Вітровий:] Спитай у Романюка, чого трудоднів у кожного багато, а бур'яни на полях, а на фермах свині, як гончаки (О. Корнійчук).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гончак — гонча́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. гончак — -а, ч. Гончий собака. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гончак — ГОНЧА́К (мисливський собака), ГО́НЧИЙ, ГО́НЧА, ДО́ЙДА заст. Треба вам знати, що звір, — коли його піднімуть і поженуть гончаки, — робить коло: і заєць, і лисиця, і вовк (Остап Вишня); Тільки що вони поховались, як зашамкотіли кругом землянки гончі... Словник синонімів української мови
  4. гончак — ГОНЧА́К, а́, ч. Гончий собака. Треба вам знати, що звір, — коли його піднімуть і поженуть гончаки, — робить коло (Вишня, II, 1956,122); *У порівн. [Вітровий:] Спитай у Романюка, чого трудоднів у кожного багато, а бур’яни на полях, а на фермах свині, як гончаки (Корн., II, 1955, 220). Словник української мови в 11 томах
  5. гончак — Гончак, -ка м. 1) Пловучая мельница. Левч. 70- 2) Родъ судна. Екатер. у. Слов. Д. Эварн. Словник української мови Грінченка