1. Словник української мови у 20 томах

гончар

ГОНЧА́Р, а́, ч.

Майстер, який виготовляє посуд та інші вироби з глини.

[Тетяна:] Всі люди на однім базарі купують миски і в одних гончарів, то і миски однакові (І. Котляревський);

Щоправда, гончар випалив і новий товар – біленькі ізолятори для стовпів (Ю. Яновський);

Хвеська в тремтячих руках тягла великий глиняний ліхтар, певно, канівських гончарів (Ю. Логвин).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гончар — -я, ч. Майстер, який виготовляє посуд та інші вироби з глини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. Гончар — Гонча́р прізвище Орфографічний словник української мови
  3. гончар — ГОНЧА́Р (майстер, який виготовляє посуд та інші вироби з глини), СКУДЕ́ЛЬНИК заст. По мосту повільно сунули плетені з лози величезні кучі, повні горшків: то їхали в Зіньків на базар опішнянські гончарі (Григорій Тютюнник)... Словник синонімів української мови
  4. гончар — ГОНЧА́Р, я́, ч. Майстер, який виготовляє посуд та інші вироби з глини. [Тетяна:] Всі люди на однім базарі купують миски і в одних гончарів, то і миски однакові (Котл., II, 1953, 68); Щоправда, гончар випалив і новий товар — біленькі ізолятори для стовпів (Ю. Янов., І, 1958, 575). Словник української мови в 11 томах