1. Словник української мови у 20 томах

гоніння

ГОНІ́ННЯ, я, с.

Переслідування з метою пригноблення, утисків, заборони чого-небудь.

Вони [опришки] добровільно відмовились від теплих хат, від родин, а погодились на вічне блукання з місця на місце, на страх і гоніння, на риск життям (В. Гжицький);

Тут діяла доктрина, яку проголосив колись ще Платон, – про необхідність у державі гонінь і знущань (П. Загребельний);

За Діоклітіана було останнє найсильніше гоніння на християн (з навч. літ.);

Ні тяжкі випробування, ані постійні жорстокі переслідування і гоніння з боку царя та його сатрапів – ніщо не зломило волелюбного духу народного бунтаря Т. Шевченка (з газ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гоніння — гоні́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. гоніння — Переслідування, нагінка, цькування, утиски, р. гоньба; пор. ГНІТ. Словник синонімів Караванського
  3. гоніння — -я, с. Переслідування з метою пригноблення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гоніння — ПЕРЕСЛІ́ДУВАННЯ кого, чого і без додатка (з метою пригноблення), ГОНІ́ННЯ, ГОНЬБА́ на кого, рідше, НА́ГІНКА розм.; ЦЬКУВА́ННЯ кого, чого і без додатка (особливо жорстоке). Словник синонімів української мови
  5. гоніння — ГОНІ́ННЯ, я, с. Переслідування з метою пригноблення. Засвітило на нас сонце, блиснуло проміння, Минулося тяжке зоре, муки і гоніння (Укр.. думи.. Словник української мови в 11 томах
  6. гоніння — Гоніння, -ня с. Гоненіе. Шух. I. 227. Словник української мови Грінченка