1. Словник української мови в 11 томах

гоніння

ГОНІ́ННЯ, я, с. Переслідування з метою пригноблення.

Засвітило на нас сонце, блиснуло проміння, Минулося тяжке зоре, муки і гоніння (Укр.. думи.., 1955, 513);

Ні тяжкі випробування, ні постійні жорстокі переслідування і гоніння з боку царя та його сатрапів.. — ніщо не зломило волелюбного духу народного бунтаря [Т. Шевченка] (Літ. газ., 14.ІІІ 1961, 1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гоніння — гоні́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. гоніння — Переслідування, нагінка, цькування, утиски, р. гоньба; пор. ГНІТ. Словник синонімів Караванського
  3. гоніння — -я, с. Переслідування з метою пригноблення. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. гоніння — ГОНІ́ННЯ, я, с. Переслідування з метою пригноблення, утисків, заборони чого-небудь. Вони [опришки] добровільно відмовились від теплих хат, від родин, а погодились на вічне блукання з місця на місце, на страх і гоніння, на риск життям (В. Словник української мови у 20 томах
  5. гоніння — ПЕРЕСЛІ́ДУВАННЯ кого, чого і без додатка (з метою пригноблення), ГОНІ́ННЯ, ГОНЬБА́ на кого, рідше, НА́ГІНКА розм.; ЦЬКУВА́ННЯ кого, чого і без додатка (особливо жорстоке). Словник синонімів української мови
  6. гоніння — Гоніння, -ня с. Гоненіе. Шух. I. 227. Словник української мови Грінченка